БЛОК № 13

ПРЯМА МОВА. ДІАЛОГ . ЦИТАТА

Розділові знаки при ПМ.

Слова автора по відношенню до прямої мови можуть бути перед нею, після, всередині або з двох боків. Саме від цього залежить, які розділові знаки потрібні у реченнях із ПМ.

1. Після слів автора перед ПМ ставиться двокрапка, ПМ пишеться з великої літери:
А: «П!»
А: «П?»
А: «П...»
А: «П».
2. Після ПМ, перед словами автора ставиться кома і тире, якщо в лапках стоїть розповідне речення. Якщо ж пряма мова виражена окличним, питальним чи має мрійливий незавершений характер, то перед закритими лапками ставиться знак оклику, знак питання або три крапки відповідно, а після лапок - тире. Слова автора пишуться з малої літери:
«П», - а.
«П !» - а.
«П?» - а.
«П...» - а.
3. Якщо ПМ знаходиться усередині слів автора, то розділові знаки ставляться відповідно до наведених нижче схем:
А : «П», - а.
А : «П!» - а.
А: «П?» - а.
А : «П...» - а.
4. Якщо слова автора розривають ПМ, то розділові знаки ставляться відповідно до наведених нижче схем:
«П, - а, - п».
« П... - а, - п».
« П, - а, - п!»
«П, - а, - п?»
« П, - а, - п...»
5. Якщо слова автора розривають ПМ, яка складається з кількох речень, будуть такі розділові знаки:
«П, - а. - П».
« П! - а. - П».
« П? - а. - П».
«П... - а. - П».
Зверніть увагу!!! Якщо в словах автора присутні дієслова із значенням висловлювання певної думки, тобто вказують на те, що пряма мова буде продовжуватись (сказав, додав, продовжив...), можлива така розстановка розділових знаків:
«П, - а: - П».

«Писанка ще мало досліджена, - говорить учений і додає: - Але є переконливі докази, що вона була відома ще задовго до нашої ери».

Діалог - розмова двох осіб, відтворена дослівно. Якщо відтворюється розмова більш ніж двох осіб, то така конструкція називається полілогом. Діалогічне мовлення може як супроводжуватися, так і не супроводжуватися словами автора. Діалогоформлюєтьсярепліками, кожна з якихпишеться з нового рядка. Репліка - це вислів одного з учасників розмови. Перед кожною реплікою ставиться тире, лапки не вживають. Іншірозділові знаки ставлять, як звичайно при ПМ.

1) Дівчина несміливо підійшла до старого і спитала:
- А на скрипці ви граєте?
- Не знаю, ще не пробував, - усміхнувся дід, беручи скрипку. - Зараз дізнаємося.

2) - Який жах! - обурювався пасажир. - Ніякої пошани, вихованості.
- А що вам, власне кажучи, треба? Юнак поступився вам місцем. Ви сидите!
- Я-то сиджу, але моя дружина стоїть.
- І в руках вашої дружини такі важкі сумки...
- Я не сприймаю вашої іронії.
- Це не іронія, це, справді, жахливо.

Цитата - уривок певного тексту, твору, висловлювання, який передано дослівно для підтвердження чи заперечення власних думок. Цитати, як пряма мова і діалог, можуть супроводжуватися словами автора. При використанні цитат потрібно обов'язково вказувати на автора чи на джерело, з якого їх узято.

Правильне оформлення цитат:

1. Цитати виділяються лапками. Якщо цитата супроводжується словами автора, то ставляться такі розділові знаки, як і при прямій мові: "Дорожить людина тим, - писав В.О.Сухомлинський, - у чому вона залишила часточку свого життя, крихітку серця свого, крапельку крові".
2. Цитата може доповнювати авторське речення, бути його складовою частиною. Тоді до неї ставляться такі самі вимоги, як до непрямої мови. Але цитата береться в лапки та пишеться з малої букви: Вони, мов ярмаркові лірники, заведуть, бувало, на дозвіллі з братом Денисом тільки їм самим відому пісню про «пісочок, що загортає милого слідочок» (О.Гончар)
3. Якщо цитата наводиться не повністю, то на місці пропуску ставлять три крапки: О. Т. Гончар писав про Т.Г. Шевченка: 1) "Для нас Шевченко - це самосвідомість української нації, слава, гідність і честь України. Шевченко для нас - це народність і гуманізм нашої літератури...". 2) Ще Добролюбов писав колись: «...Кожен із людей, які записують і збирають твори народної поезії, зробив би річ дуже корисну, якби... передав і всю обстановку,... при якій вдалося йому почути цю пісню чи казку».
4. Якщо цитують поетичну строфу із збереженням форми вірша, то в лапки такий віршований текст не беруть, пишуть цю цитату з нового рядка. Вказівка на джерело цитати подається в дужках у наступному рядку:
Весна зіткала вчора гобелен
у лузі - з трав, із квітів, з верболозів.
Зіткала вітер і зіткала клен,
грози зіткала молоді погрози.


(Є.Гуцало).
5. У цитованому суцільним рядком вірші зберігається велика літера, яка була на початку кожного віршового рядка, і ставляться лапки: «Діти нудяться хатині, Нудять, нарікають: «Нащо зима та люта», - Все вони питають» (ЛесяУкраїнка).
6. Якщо після цитати подається прізвище автора або джерело, то вона береться в дужки, і після дужок ставиться крапка: «Мова завжди живе поряд з піснею, сестрою її рідною» (П.Тичина).
7.                                    ЛІТЕРАТУРА