ОДИНАДЦЯТИКЛАСНИКАМ 
Матеріал з додаткових занять і завдання на сторінці "Готуємось до ЗНО"

Шановні одинадцятикласники ! Зайдіть на сторінку "Готуємось до ЗНО"

Список творів з української літератури, які потрібні на ЗНО-2019

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

Історична пісня «Ой Морозе, Морозенку» Історична пісня «Чи не той то Хміль» Маруся Чурай «Віють вітри» Маруся Чурай «За світ встали козаченьки» «Дума про Марусю Богуславку» Балада «Ой летіла стріла» Загальна характеристика календарно - обрядових, соціально - побутових, родинно- побутових пісень.

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

«Повість минулих літ» (уривки про заснування Києва, про помсту княгині Ольги) «Слово про похід Ігорів» Григорій Сковорода «De libertate», «Всякому місту – звичай і права», «Бджола та Шершень», афоризми

ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ ХІІІ-ПОЧ.ХХ СТ.

Іван Котляревський «Енеїда», «Наталка Полтавка» Г. Квітка-Основ’яненко «Маруся» Тарас Шевченко «Катерина», «Гайдамаки», «Кавказ», «Сон» («У всякого своя доля), «І мертвим, і живим, і ненарожденним…», «Заповіт» Пантелеймон Куліш «Чорна рада» Іван Нечуй-Левицький «Кайдашева сім’я» Панас Мирний «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Іван Карпенко-Карий «Мартин Боруля» Іван Франко «Гімн», «Чого являєшся мені у сні», «Мойсей»

РАТУРА XX ст.

Михайло Коцюбинський «Тіні забутих предків», «Intermezzo» Ольга Кобилянська «Земля» Леся Українка «Contra spem spero!», «Лісова пісня» Микола Вороний «Блакитна Панна» Олександр Олесь «Чари ночі», «О слово рідне! Орле скутий!..» Павло Тичина. «О панно Інно», «Пам'яті тридцяти», «Ви знаєте, як липа шелестить…» Максим Рильський «Молюсь і вірю. Вітер грає…» Микола Зеров "Київ - традиція" Микола Хвильовий. «Я (Романтика)» Юрій Яновський «Дитинство» Володимир Сосюра «Любіть Україну» Валер’ян Підмогильний «Місто» Остап Вишня «Моя автобіографія», «Сом» Микола Куліш «Мина Мазайло» Богдан-Ігор Антонич «Різдво» Олександр Довженко «Україна в огні», «Зачарована Десна» Андрій Малишко «Пісня про рушник» Василь Симоненко «Ти знаєш, що ти - людина...», «Задивляюсь у твої зіниці...» Олесь Гончар «Залізний острів» Григір Тютюнник «Три зозулі з поклоном» Василь Стус «Як добре те, що смерті не боюсь я», «О земле втрачена, явися!..» Іван Драч «Балада про соняшник» Ліна Костенко «Страшні слова, коли вони мовчать», «Українське альфреско», «Маруся Чурай»

ТВОРИ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ-ЕМІГРАНТІВ	Іван Багряний «Тигролови» Євген Маланюк «Стилет чи стилос?»
СУЧАСНИЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС	Загальний огляд, основні тенденції. Постмодернізм як літературне явище.

                       Літературна дискусія 1925 – 1928 рокіВ

   Початком дискусії стала стаття Миколи Хвильового «Про сатану в бочці…», або про графоманів, спекулянтів та інших просвітян», опублікована у квітні 1925 року . У ній автор рішуче виступив проти насаджуваної «плужанами» масовості, загальмованості культури, відзначив низьку якість друкованої продукції, звернувся із закликом працювати в літературі професійно та відповідально.

Саме ця стаття  викликала хвилю публікацій у пресі й широкий резонанс, що не стихав упродовж кількох років.

Відтак виникла потреба у проведенні диспуту, який і відбувся в кінці травня 1925 року в будинку Василя Блакитного у присутності понад 800 осіб. 

Під час диспутів постало гостре питання: на кого орієнтуватися – «Європа чи просвіта?». Європу письменник ототожнював з інтелектуальним досвідом людства. Просвіта ж – це примітивне просвітництво, якому сьогодні немає місця. Хвильовий закликав не орієнтуватися на Москву («центр всесоюзного міщанства»), а звернути свої погляди до «психологічної Європи», що ідейно та стилістично ближча до розвитку нашої культури.

Згодом до дискусії приєдналися майже всі провідні письменники та літературні критики, включаючи емігрантів. Від обговорення шляхів розвитку української літератури дискусія поступово перейшла у політичну площину, коли М. Хвильовий проголосив кінець російської гегемонії на Україні, бо Україна має свою месіанську ідею, яку він окреслив метафорою «азіатський ренесанс».

З літературною дискусією пов’язане виникнення найвидатнішої тогочасної літературної організації ВАПЛІТЕ – (Вільної академії пролетарської літератури). Її засновник – М. Хвильовий зумів сформувати за несприятливих обставин міцне ядро однодумців, які мали неабиякі мистецькі здібності. У різний час членами ВАПЛІТЕ стали М. Бажан, М. Куліш, П. Тичина, Ю. Смолич, П. Панч, І. Дніпровський та інші. Організація видавала власний однойменний журнал.

Небезпечні для Москви думки Хвильового викликали рішучу критику Й. Сталіна, який написав листа «Тов. Кагановичу та іншим членам ПБ ЦК КП(б)У» від 26.04.1926 р., у якому піддав критиці погляди комуніста М. Хвильового. У червні 1926 року відбувся пленум ЦК КП(б)У, на якому було засуджено позицію М. Хвильового. Під політичним і моральним тиском письменник змушений був визнати свої «помилки». Незабаром мусила заявити про саморозпуск ВАПЛІТЕ. Поряд з М. Хвильовим та ВАПЛІТЕ мішенню партійної критики стали інші «попутницькі» угрупування, насамперед «неокласики» (М. Зеров, М. Рильський, О. Бургардт (Юрій Клен), М. Драй-Хмара, П. Филипович).

Літературна дискусія 1925 – 1928 років, з одного боку, мала позитивні наслідки, стимулювавши висловлення багатьох плідних ідей та поглибивши самоусвідомлення українського письменства, а з іншого – внаслідок втручання Комуністичної партії вона стала певним ідеологічним етапом у підготовці масових репресій проти української інтелігенції.

Всі плани та досягнення 1920-х років були перекреслені з початком 1930-х, коли комуністична влада поставила під жорсткий контроль ідеологічну ситуацію в країні. 1933 року, передчуваючи свою майбутню долю, застрелився М. Хвильовий, було заарештовано Остапа Вишню. Масові арешти серед українських письменників відбулися 1934 (Г. Косинка, О. Влизько, Д. Фальківський, Є. Плужник, В. Підмогильний, В. Поліщук, М. Йогансен, М. Вороний тощо) та 1935 років (М. Зеров, П. Филипович, М. Драй-Хмара, Б. Антоненко-Давидович та ін.).

Літературна дискусія 1925 – 1928 років виявилася безперспективною, бо М. Хвильовий та інші її учасники намагалися розвязати культурні проблеми України на засадах націонал-комунізму, що в умовах тоталітарного режиму в СРСР був приречений на знищення.

Розстріляне Відродження - літературно-мистецьке покоління 20-х — початку 30-х рр. в Україні, яке дало високохудожні твори у галузі літератури, живопису, музики, театру і яке було знищене тоталітарним сталінським режимом.

УРОК № 1

РОЗРЯДИ ЗАЙМЕННИКІВ

ВІДРІЗНЯЄМО ПРИКМЕТНИК ВІД ДІЄПРИКМЕТНИКА

ОБОВ"ЯЗКОВО ДЛЯ ПЕРЕГЛЯДУ