Для самостійного опрацювання !!!
Аналіз повісті
“Захар Беркут”
1. Прочитайте теоретичний матеріал ( обов'язково)
2.Послухайте переказ ( на вибір, а краще обидва)
3. Виконайте тести
Особлива актуальність цієї історичної повісті Івана Франка про боротьбу давніх карпатських общин проти нашестя монголів та соціального гноблення зумовлена сучасною ситуацією в країні.
Тема: розповідь про те, як волелюбний народ Руської землі боронив свою батьківщину від монголо-татарської навали.
Ідея: возвеличення мужності, патріотизму, винахідливості, рішучості, вміння долати перешкоди, боротися з труднощами; засудження підступності, зради, жадності, жаги до збагачення за рахунок інших.
Основна думка: сила народу — в його єдності, підтримці, повазі одне до одного.
Ідея: возвеличення мужності, патріотизму, винахідливості, рішучості, вміння долати перешкоди, боротися з труднощами; засудження підступності, зради, жадності, жаги до збагачення за рахунок інших.
Основна думка: сила народу — в його єдності, підтримці, повазі одне до одного.
“Кождий дбає тільки про себе, не розуміючи того, що таким робом роздроблюються їх сили, ослаблюється громада”. (“Захар Беркут”)
Жанр: історична повість.
Проблематика твору:
1) захист рідної землі;
2) моральний вибір;
3) єдність, згуртованість народу — запорука перемоги;
4) людина і природа;
5) кохання, вірність, самопожертва;
6) взаємовідносини батьків і дітей.
Проблематика твору:
1) захист рідної землі;
2) моральний вибір;
3) єдність, згуртованість народу — запорука перемоги;
4) людина і природа;
5) кохання, вірність, самопожертва;
6) взаємовідносини батьків і дітей.
“Лови на грубого звіра — то не забавка, то боротьба тяжка, не раз кровава, не раз на життя і смерть”. (“Захар Беркут”)
Головні герої твору
Захар Беркут — тухольський старійшина, знахар. Все життя віддав служінню громаді. Замолоду три роки вчився лікарської справи у монаха Акинтія та подорожував по Русі.
Максим Беркут — наймолодший син Захара, перейняв ідеали батька, хоробро б’ється у першій сутичці з монголами. Закоханий у боярську дочку — Мирославу.
Тугар Вовк — боярин, якому князь пожалував землі Тухольчини. Вважає себе вищим за громаду і хоче насаджувати нові порядки. Відмовляється віддавати Мирославу за Максима бо вважає простого смерда недостойним боярської дочки. Видав монголам плани руської дружини напередодні битви на Калці, та знову стає зрадником, приводячи монголів до Тухлі.
“…вмирати зрадником хоч би тільки в очах зрадника,— се страшно, се мука, се гірше самої смерті”. (“Захар Беркут”)
Мирослава — дочка Тугара Вовка. Не поділяє батькових упереджень і відповідає Максиму взаємністю. Невдало відмовляє батька від зради, і сама переходить на бік тухольців.
Бурунда — монгольський командир, що вирізняється силою та жорстокістю, а не воєнною мудрістю. Веде десятитисячне військо на тухольський перевал.
“Мов одна душа, стояла тухольська громада дружно в праці і вживанні, в радощах і в горі. Громада була для себе і суддею, і впорядчиком у всьому. Громадське поле, громадські ліси не потребували сторожа — громада сама, вся і завсігди, бачно берегла своє добро. Бідних не було в громаді; земля достачала пожитку для всіх, а громадські шпихліри та стодоли стояли завсігди отвором для потребуючих”. (“Захар Беркут”)
Сюжет «Захар Беркут»
Події відбуваються 1241 року. Боярин Тугар Вовк прибуває з дочкою Мирославою у Тухольщину в Карпатах, де князь подарував йому землі. Максим, син місцевого старійшини Захара Беркута, та боярська дочка закохалися, — та Тугар Вовк категорично проти їхніх стосунків.
Боярин, намагаючись узурпувати владу, вступає у конфлікт з общиною тухольців, які звикли жити незалежно. Протистояння досягає апогею, коли Тугар Вовк під час ради вбиває Митька Вояку, котрий мав свідчити проти нього, — і громада проганяє вбивцю. Залишивши загін воїнів охороняти свій дім, боярин з Мирославою їде до монголів, на сторону яких переметнувся ще під час битви на Калці.
Згодом Тугар Вовк супроводжує десятитисячне монгольське військо під командуванням Бурунди-бегадира, яке вирушило на тухольський перевал. У зіткненні з передовими монгольськими загонами Максим Беркут попадає в полон. До тухольської общини прибуває підмога з сусідніх громад, а також Мирослава, яка переказує план Максима по перемозі та знищенню монголів.
Тухольці пускають загарбників у долину села, і перекривають вихід. Монголи безуспішно пробують прорватися. А невдовзі за порадою Захара Беркута перекрито потік, — і долина села, в якій знаходяться монголи, починає затоплюватись. Бурунда пропонує обміняти життя Максима на свободу, але йому відмовляють. Тоді він замахується, щоб вбити полоненого, але Тугар Вовк відрубує йому руку, рятуючи Максима.
Тугар Вовк, Бурунда та десятитисячне військо монголів мертве, а Максиму вдається врятуватись. Відчуваючи що помирає, Захар Беркут виголошує пророчі слова: громадську єдність, завдяки якій було здобуто перемогу, буде втрачено, — лихі часи настануть для народу, але з часом відродиться вона, і настануть щасливі часи її відродження.
У кінці твору автор риторично запитує, чи не настала та щаслива доба, про яку, помираючи, говорив старий Захар Беркут.
“Віддавна Захар Беркут прийшов був до того твердого переконання, що як чоловік сам один серед громади слабий і безрадний, так і одна громада слаба, і що тільки спільне порозуміння і спільне ділання многих сусідніх громад може надати їм силу і може в кождій громаді поокремо зміцнити свобідні порядки громадські. Тож ніколи, працюючи всілякими способами для своєї Тухольщини, Захар не забував і про сусідні громади”.(“Захар Беркут”)
Цитатна характеристика героїв “Захар Беркут”
Максим
«мов здоровий дубчак між явориною, визначався між усім тухольським парубоцтвом»
«…Молодий гірняк»;
«…перший удалець на всю тухольську верховину, син тухольського бесідника Захара»;
«…всюди він був, де його потрібно, всюди вмів зробити лад і порядок. Чи то між своїми товаришами тухольцями, чи між боярами, чи між їх слугами… усюди був однаковий, спокійний, свобідний в рухах і словах, мов рівний серед рівних. Товариші поводилися з ним так само, як він з ними, свобідно, несилувано, сміялись і жартували з ним. …Боярська служба… поважала за його звичайність і розсудливість»;
«…його хороше, сонцем обпалене і здоровим рум’янцем осяяне, одверте, щире лице»;
«В його серці, смілім і чистім, як щире золото…»;
«…дитя гір»;
«Усюди був однаковий, спокійний, свобідний в рухах і словах..»;
«Хоч і в путах, я все буду вольний чоловік. У мене пута на руках, а в тебе на душі!»
«Життя в неволі нічого не варте»
«Се наша Тухольщина, наш рай! — сказав Максим, обкидаючи оком долину, і гори, і водопад з такими гордощами, з якими мало котрий цар обзирає своє царство!»
Мирослава
«…Не мала вона пари між своїми ровесницями, так се в природній свободі свого поводження, в незвичайній силі мускулів, у смілості й рішучості, властивій тільки мужчинам, що виросли в ненастанній боротьбі з супротивними обставинами»,
«…виросла на свободі, що виховання її було мужське, і що в тім прегарно розвиненим дівочім тілі живе сильний, великими здібностями обдарований дух.
Вона була в батька одиначка, а до того ще зараз при народженні втратила матір. Ненька її, стара мужичка, відмалку заправляла її до всякої ручної роботи, а коли підросла, то батько, щоб розважити свою самоту, брав її всюди з собою і, щоб задовольнити її палку натуру, привчав її владати рицарською зброєю, зносити всякі невигоди і сміло стояти в небезпеках. І чим більші трудності їй приходилось поборювати, тим охітніше бралася вона за діло, тим краще проявлялася сила її тіла й її рішучого, прямого характеру. Але попри все те Мирослава ніколи не переставала бути женщиною і ніжною, доброю, з живим чуттям і скромним, стидливим лицем, а все те лучилось в ній у таку дивну, чаруючу гармонію, що хто раз бачив її, чув її мову,— той до віку не міг забути її лиця, її ходу, її голосу, тому вони пригадувалися живо і виразно в найкращих хвилях його життя так, як весна навіть старому старцеві пригадує його молоду любов».
«…Незвичайна ненщина поровень з найсильнішими мужами поборювала всякі трудності утяжливої дороги. Як легко перескакувала гнилі ломи і величезні трами…»
«А що ж то в мене нема сили? А що ж то я не владаю луком, ратищем і топором? Ану, нехай котрий-будь із твоїх поселенців спробує зо мною порівнятися,— побачимо, хто дужчий!»
«Якою самітною, якою круглою сиротою чула вона себе тепер на світі, хоч тут же коло неї сидів її батько! Якою нещасною чула вона себе тепер, хоч батько недавно ще запевняв її, що все робить для її щастя!»
«Її слова, її погляд, дотик її рук і її вісті — все те немов вирвало його (Максима) з темного гробу, повернуло йому життя».
Тугар Вовк
«…Був мужчина, як дуб. Плечистий, підсадкуватий, з грубим, чорним волоссям, він і сам подобав на одного з тих злющих тухольських медведів».
• «…Новий тухольський боярин, недавно князь Данило дарував йому в Тухольщині величезні полонини і ціле одне пригір’я Зелеменя, …побудував собі гарну хату…»
• «Хоч я лише вовк, дрібна звірюка, то все ще дам раду…»
• «Тільки мені ви затроюєте життя в тім раю».
• Максим: «Вся громада гнівна на тебе за те, що ти присвоюєш собі громадський ліс і полонину, не спитавши навіть громади, чи схоче вона на те пристати…»
• «Нічого мене не обходить ваша копа. Я тут із княжої волі і можу сам збирати копу, коли буду вважати се потрібним».
• «Зо мною, що вік звікував між князями, вдостоївся княжої похвали і нагороди за рицарські діла! Моя донька може вибирати собі жениха між найпершими і найславнішими молодцями в краю…»
• Мирослава: «Гнів проти тухольців засліпив тебе і пхає тебе до загибелі. Нехай і так, що ми нещасливі — а чи для того мусимо бути зрадниками свого краю? Ні, радше згинути нам із голоду під плотом!» «Вона бідна й не знала, як глибоко її батько був уже застряг у тім огиднім багні, як безповоротно він уже впав у безодню, так, що для нього справді не було іншого виходу, як падати глибше, аж до дна».
• З рабським ушануванням розступилися монголи перед незнайомим приїжджим, що говорив їх мовою та ще й таким певним тоном, до якого вони привикли від своїх ханів та бегадирів».
• «…Тугар Вовк у битві над Калкою зрадив Русь монголам, виявивши їм наперед цілий план битви, зложений руськими князями. …Боярин стояв у битві в першім ряді і при першім замішанні взятий був до неволі. Але дивним видавалось декому його швидке увільнення без окупу, хоч боярин божився, що монголи випустили його, шануючи його хоробрість. Діло було темне, а тільки те було певне, що при княжім дворі всі почали якось сторонити від Тугара, і сам князь не довіряв йому так, як довіряв давніше. Боярин в кінці почув тоту зміну і попросив у князя даровизни землі в Тухольщині. Не допитуючись, для чого задумав боярин покидати Галич і для чого хоче закопатись в такій лісистій пустині, та й ще з молодою дочкою, князь Данило дав йому даровизну — очевидно, рад був його позбутися».
• Максим: «Ти глянь на себе! Може, до тебе така назва борше пристане, ніж до нас. Адже до вчора ще був ти раб княжий, а нині ти вже раб великого Чінгісхана і, певно, полизав молоко, розлите по хребті коня якогось його бегадира».
• «…Зрадника, чоловіка, що потоптав сам свою честь, котрому проте ніяка честь не належиться».
Бегадир Бурунда
• «…Один із начальників монгольських, мужчина величезного росту й геркулесової будови тіла, з лицем темно-оливкової барви, одітий у шкіру степового тигра, що все разом аж надто свідчило про його походження з туркоманського племені. Се був страшний, безтямно-сміливий і кровожадний войовник, суперник у славі з Кайданом. Монгольські загони, які він провадив, лишали по собі найстрашнішу руїну, найбільше число трупів, найширшу ріку пожеж. Він безмірно перевищав Пету своєю відвагою, перед його шатром кожного вечора було два рази більше свіжих голів, ніж перед шатром усякого іншого вояка».
«…Довгу хвилю Бурунда стояв на місці, рвучи собі волосся і видаючи з горла страшні, беззв’язні окрики на вид загибелі свого війська».
• «Бурунда німий, синій з натуги і злості, зирнув довкола по долині».
• «І що найдужче мене лютить, так се те, що погинемо без бою, без слави, мов коти, кинені в ставок!»
• «Бурунда, побачивши ворогів і таке їх воювання, аж зубами заскреготав і за зброю вхопився, але його гнів був даремний…» «Приходилось завзятому бегадирові без діла стояти по груди в воді і дивитися, як тухольці становище за становищем розбивали останки монгольської сили».
• «Кажи їм, що, коли хотять мати сього раба живого між собою, нехай дарують нам життя і пустять свобідно!»
• «Е, що нам так довго ждати! Раз мати родила, раз і гинути прийдеться. Але поперед мене гинь ти, рабе поганий!»
ТЕСТИ
1.Жанр твору "Захар Беркут"?
А
Оповідання
Б
Історична повість
В
Історичний роман
Г
Пригодницька повість
2.Події у творі розгортаються у ... столітті.
3.Твір складається з ... розділів.
4.У повісті розповідається про напад ... на тухольців.
А
монголо-татарів
Б
польської шляхти
В
турецьких воїнів
Г
казахських кочівників
5.Захарові Беркуту у творі звиш ... років
А
60
Б
70
В
80
Г
90
6.Новим тухольським боярином став
А Захар Беркут
Б Тугар Вовк
В Максим
Г Мирослава
7. Сторож у творі - це ...
А маяк
Б охоронець біля входу до села
В великий кам'яний стовп
Г птах, який сповіщав про нападників
Запитання 8
Події у творі розгортаються у ... році.
А 1141
Б 1241
В 1341
Г 1441
Запитання 9
Тугар Вовк вирушив ... (1 розділ), так святкував почин свого нового життя.
А у похід
Б на риболовлю
В на полювання
Г на бенкет
Запитання 10
Чий це опис ... був мужчина, як дуб. Плечистий, підсадкуватий, з грубими обрисами лиця і грубим чорним волоссям...
А Максима
Б Захара Беркута
В Тугара Вовка
Г Бурунди
Запитання 11
У полоні монголів був/була
А Захар Беркут
Б Максим
В Тугар Вовк
Г Мирослава
Запитання 12
Оберіть епізод із першого розділу
А Б
В
Г
13.Рада тухольців збиралася (3 розділ)
Запитання 14
Описуючи Захара Беркута, батька вісьмох синів, автор порівняв персонажа із ... (3 розділ).
Запитання 15
Роботою Захара Беркута були
Запитання 16
Останні слова Свідчення моє проти Тугара Вовка велике і страшне: він зра... не встиг доказати
Запитання 17
Пета, старший монгольський начальник, вручив Мирославі при першій зустрічі
Запитання 18
На поміч тухольцям прийшли загіряни й верховинці, усі почали робити
Запитання 19
В останній момент, коли Бурунда замахнувся сокирою над Максимом, Тугар Вовк мечем відрубав
Запитання 20
Захар Беркут дізнається, що Максим вижив, потім (9 розділ)
Немає коментарів:
Дописати коментар